1. Орфографічний словник української мови

нарядити

наряди́ти 1

дієслово доконаного виду

одягнути

наряди́ти 2

дієслово доконаного виду

дати розпорядження; влаштувати

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарядити — I див. наряджати I. II див. наряджати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. нарядити — НАРЯДИ́ТИ¹ див. наряджа́ти¹. НАРЯДИ́ТИ² див. наряджа́ти². Словник української мови у 20 томах
  3. нарядити — ОДЯГА́ТИ кого у що (покривати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ), УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИ розм., ВОДИ́ТИ у чому, розм., ОБЛАЧА́ТИ заст., уроч., ірон. Словник синонімів української мови
  4. нарядити — НАРЯДИ́ТИ¹ див. наряджа́ти¹. НАРЯДИ́ТИ² див. наряджа́ти². Словник української мови в 11 томах
  5. нарядити — Наряджа́ти, -джа́ю, -єш сов. в. нарядити, -джу, -диш, гл. 1) Приготовлять, приготовить, приводить, привести въ порядокъ, устроить. Нарядім він новий серп пшениченьку жати. н. п. Ми йому ґанки нарядили. Борз. у. 2) Убирать, убрать, наряжать, нарядить. Словник української мови Грінченка