нарядити
наряди́ти
I див. наряджати I.
II див. наряджати II.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нарядити — наряди́ти 1 дієслово доконаного виду одягнути наряди́ти 2 дієслово доконаного виду дати розпорядження; влаштувати Орфографічний словник української мови
- нарядити — НАРЯДИ́ТИ¹ див. наряджа́ти¹. НАРЯДИ́ТИ² див. наряджа́ти². Словник української мови у 20 томах
- нарядити — ОДЯГА́ТИ кого у що (покривати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ), УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИ розм., ВОДИ́ТИ у чому, розм., ОБЛАЧА́ТИ заст., уроч., ірон. Словник синонімів української мови
- нарядити — НАРЯДИ́ТИ¹ див. наряджа́ти¹. НАРЯДИ́ТИ² див. наряджа́ти². Словник української мови в 11 томах
- нарядити — Наряджа́ти, -джа́ю, -єш сов. в. нарядити, -джу, -диш, гл. 1) Приготовлять, приготовить, приводить, привести въ порядокъ, устроить. Нарядім він новий серп пшениченьку жати. н. п. Ми йому ґанки нарядили. Борз. у. 2) Убирать, убрать, наряжать, нарядить. Словник української мови Грінченка