1. Орфографічний словник української мови

наємник

нає́мник

іменник чоловічого роду, істота

найманець

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наємник — НАЄ́МНИК, а, ч., заст. 1. Найманий робітник, який працював у приватного власника, підприємця. З глухими, рівночасно видаваними окликами, що мали додавати відваги, .. сповняли наємники сю працю (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  2. наємник — НА́ЙМАНЕЦЬ (той, хто служить у найманому війську), НАЄ́МНИК зах.; ЛАНДСКНЕ́ХТ (найманий солдат в арміях Західної Європи доби середньовіччя; зневажл. — узагалі найманий або продажний солдат). Словник синонімів української мови
  3. наємник — НАЄ́МНИК, а, ч., заст. 1. Найманий робітник, який працював у приватного власника, підприємця. З глухими, рівночасно видаваними окликами, що мали додавати відваги,.. сповняли наємники сю працю (Коб., І, 1956, 456). Словник української мови в 11 томах