1. Орфографічний словник української мови

невірник

неві́рник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невірник — див. безбожник; грішник Словник синонімів Вусика
  2. невірник — -а, ч. Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках із ким-небудь чоловік. || розм. Той, хто не визнає існування Бога, не вірує в нього; безбожник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невірник — НЕВІ́РНИК, а, ч. 1. Непостійний, нестійкий у поглядах, стосунках з ким-небудь чоловік. У високій Шебелині білий сніжок тане, Не знаєш ти, невірнику, що з тобов ся стане [з тобою станеться] (з народної пісні). Словник української мови у 20 томах
  4. невірник — НЕВІ́РНИК, а, ч. Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках з ким-небудь чоловік. У високій Шебелині білий сніжок тане, Не знаєш ти, невірнику, що з тобов ся стане (Коломийки, 1969, 195); // розм. Словник української мови в 11 томах
  5. невірник — Невірник, -ка м. Недовѣрчивый человѣкъ. ум. невірниченько. Ой ти, невірний-невірниченько, не віриш мені й мому личеньку. Чуб. V. 683. Словник української мови Грінченка