невістка

Значення в інших словниках

1. невістка — [неив’істка] -сткие, д. і м. -с'ц'і, мн. -тки, -ток дв'і неив'істкие Орфоепічний словник української мови
2. невістка — -и, ж. 1》 Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів і чоловіків сестер). 2》 Те саме, що невістулька. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невістка — НЕВІ́СТКА, и, ж. 1. Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Т. Словник української мови у 20 томах
4. невістка — - Хто винен? — Невістка! — Та її вдома нема. — Та он її плахта висить на жердці сама. Свекруха звинувачує невістку в усьому, що трапляється в хаті. Невістка з сином рада, а на мене зрада. Приповідки або українсько-народня філософія
5. невістка — РОМА́ШКА (трав'яниста рослина родини складноцвітих, з білими квітками, з жовтим осередком), РОМЕ́Н, НЕВІСТУ́ЛЬКИ, НЕВІ́СТКА, РОМА́Н рідко, РУМ'Я́НОК розм. Ромашки білі, ніжні, милі, Покрили поле, наче сніг (Г. Словник синонімів української мови
6. невістка — Неві́стка, -стки, -стці; -ві́стки́, -сто́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. невістка — НЕВІ́СТКА, и, ж. 1. Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів і чоловіків сестер). Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Шевч. Словник української мови в 11 томах
8. невістка — Невістка, -ки ж. 1) Невѣстка. 2) мн. раст. Chrysanthemum leucanthemum. Шух. І. 21. Вх. Зн. 41. ум. невістонька, невісточка. Словник української мови Грінченка