1. Словник української мови в 11 томах

невістка

НЕВІ́СТКА, и, ж.

1. Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів і чоловіків сестер).

Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Шевч., II, 1963, 13);

Левків батько навіть коні продав, щоб врятувати невістку, бо дуже полюбив її (Стельмах, І, 1962, 647);

*У порівн. Берези самітні, заблукана верба, мов невістка в чужім краю серед людей чужих (Хотк., II, 1966, 304).

2. Те саме, що невісту́лька.

В кімнатці вчителя пахне фарбою і нещодавно розмерзлою землею — це повів скромних лісових невісток, що білою піною вкривають гаї вслід за блакитним рястом (Стельмах, Хліб.., 1959, 427).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невістка — неві́стка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири неві́стки Орфографічний словник української мови
  2. невістка — [неив’істка] -сткие, д. і м. -с'ц'і, мн. -тки, -ток дв'і неив'істкие Орфоепічний словник української мови
  3. невістка — -и, ж. 1》 Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів і чоловіків сестер). 2》 Те саме, що невістулька. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невістка — НЕВІ́СТКА, и, ж. 1. Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. невістка — - Хто винен? — Невістка! — Та її вдома нема. — Та он її плахта висить на жердці сама. Свекруха звинувачує невістку в усьому, що трапляється в хаті. Невістка з сином рада, а на мене зрада. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. невістка — РОМА́ШКА (трав'яниста рослина родини складноцвітих, з білими квітками, з жовтим осередком), РОМЕ́Н, НЕВІСТУ́ЛЬКИ, НЕВІ́СТКА, РОМА́Н рідко, РУМ'Я́НОК розм. Ромашки білі, ніжні, милі, Покрили поле, наче сніг (Г. Словник синонімів української мови
  7. невістка — Неві́стка, -стки, -стці; -ві́стки́, -сто́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. невістка — Невістка, -ки ж. 1) Невѣстка. 2) мн. раст. Chrysanthemum leucanthemum. Шух. І. 21. Вх. Зн. 41. ум. невістонька, невісточка. Словник української мови Грінченка