1. Орфографічний словник української мови

нелюдим

нелюди́м

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нелюдим — див. відлюдкуватий; жорстокий Словник синонімів Вусика
  2. нелюдим — -а, ч. Той, хто уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нелюдим — Відлюдько, див. мізантроп, анахорет Словник чужослів Павло Штепа
  4. нелюдим — НЕЛЮДИ́М, а, ч. Той, хто тримається або живе осторонь від інших людей; відлюдник, самітник. – Другим бог і квартиранта пошле такого як слід, – одказав Рубець. – А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  5. нелюдим — ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКО розм., СИЧ розм., ДИКУ́Н розм., ВОВКУЛА́КА зневажл., ВОВКУЛА́К зневажл. Він став немов відлюдником від часу, як стратив сина (О. Словник синонімів української мови
  6. нелюдим — НЕЛЮДИ́М, а, ч. Той, хто уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдник. — Другим бог і квартиранта пошле такого як слід, — одказав Рубець. — А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Мирний, III, 1954, 145). Словник української мови в 11 томах