нелюдим
ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКО розм., СИЧ розм., ДИКУ́Н розм., ВОВКУЛА́КА зневажл., ВОВКУЛА́К зневажл. Він став немов відлюдником від часу, як стратив сина (О. Кобилянська); Одгородився (Рогуля) високим тином.. від людей, а люди прозвали його відлюдком (Ф. Малицький); А скупак відлюдьком був, не ходив нікуди (Д. Павличко); — А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Панас Мирний); У дворі в Івана завжди.. панувала.. тиша.. А ще — лад і чистота, їх самітник Іван пильнував навдивовижу (В. Логвиненко); — Одного ніяк не доберу: за що вона тебе, безлюдька, покохала? (Ю. Шовкопляс); (Горпина (тягне Василя за руку):) Люде добрі, подивіться на оцього сича! (М. Кропивницький); На мене, маленького дикуна, справило все це (князівський маєток) надзвичайне враження (С. Васильченко); — Зіслали (Густава) в батьківський Доренбург, живе тепер там вовкулакою (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- нелюдим — нелюди́м іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- нелюдим — див. відлюдкуватий; жорстокий Словник синонімів Вусика
- нелюдим — -а, ч. Той, хто уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нелюдим — Відлюдько, див. мізантроп, анахорет Словник чужослів Павло Штепа
- нелюдим — НЕЛЮДИ́М, а, ч. Той, хто тримається або живе осторонь від інших людей; відлюдник, самітник. – Другим бог і квартиранта пошле такого як слід, – одказав Рубець. – А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- нелюдим — НЕЛЮДИ́М, а, ч. Той, хто уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдник. — Другим бог і квартиранта пошле такого як слід, — одказав Рубець. — А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Мирний, III, 1954, 145). Словник української мови в 11 томах