1. Орфографічний словник української мови

нерозумний

нерозу́мний

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нерозумний — Тупий, НЕМУДРИЙ, ев. лобом неширокий, п! НЕРОЗВАЖЛИВИЙ, ДУРНИЙ. Словник синонімів Караванського
  2. нерозумний — див. дурний Словник синонімів Вусика
  3. нерозумний — [неироузумнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. нерозумний — -а, -е. Розумово обмежений, тупий. || розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей). || Позбавлений розумного змісту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нерозумний — НЕРОЗУ́МНИЙ, а, е. Розумово обмежений, тупий; дурний. Великомученече кулю! Дурна єси і нерозумна (Т. Шевченко); Незугарний, низькочолий, Нерозумний, хитрий, кволий, Викликав він тільки сміх, А подобатись не міг (Л. Первомайський); // розм. Словник української мови у 20 томах
  6. нерозумний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. нерозумний — НЕРОЗУ́МНИЙ, а, е. Розумово обмежений, тупий. Незугарний, низькочолий, Нерозумний, хитрий, кволий, Викликав він тільки сміх, А подобатись не міг (Перв., Райдуга.., 1960, 144); // розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей). Словник української мови в 11 томах
  8. нерозумний — Нерозумний, -а, -е Неумный, глупый. Дурна дівчина, нерозумная по козаченьку плаче. Мет. 56. Словник української мови Грінченка