нерозумний

НЕРОЗУ́МНИЙ, а, е.

Розумово обмежений, тупий; дурний.

Великомученече кулю! Дурна єси і нерозумна (Т. Шевченко);

Незугарний, низькочолий, Нерозумний, хитрий, кволий, Викликав він тільки сміх, А подобатись не міг (Л. Первомайський);

// розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей).

Не послухала [Олеся] – господь із нею! Буде гірко каятись нерозумна дівчина, тоді згадає нас! (Марко Вовчок);

// Позбавлений розумного змісту.

– Не вихоплюйся, синку, з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатися (М. Коцюбинський);

– Я мушу взяти всю школу під захист від її нерозумного впливу (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

нерозумний — нерозу́мний прикметник Орфографічний словник української мови
нерозумний — Тупий, НЕМУДРИЙ, ев. лобом неширокий, п! НЕРОЗВАЖЛИВИЙ, ДУРНИЙ. Словник синонімів Караванського
нерозумний — див. дурний Словник синонімів Вусика
нерозумний — [неироузумнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
нерозумний — -а, -е. Розумово обмежений, тупий. || розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей). || Позбавлений розумного змісту. Великий тлумачний словник сучасної мови
нерозумний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
нерозумний — НЕРОЗУ́МНИЙ, а, е. Розумово обмежений, тупий. Незугарний, низькочолий, Нерозумний, хитрий, кволий, Викликав він тільки сміх, А подобатись не міг (Перв., Райдуга.., 1960, 144); // розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей). Словник української мови в 11 томах
нерозумний — Нерозумний, -а, -е Неумный, глупый. Дурна дівчина, нерозумная по козаченьку плаче. Мет. 56. Словник української мови Грінченка