1. Словник української мови у 20 томах

нерозум

НЕРО́ЗУМ, у, ч.

Брак, відсутність розуму; нерозумність, дурість.

Загине та неволя, котру тепер прості люди причиняють самим собі: чи то з нерозуму, чи з самолюбства (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нерозум — неро́зум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. нерозум — Нерозсудливість, нерозважливість, нерозважність, нерозумність, дурість, недоумство, дурний розум. Словник синонімів Караванського
  3. нерозум — -у, ч. Брак, відсутність розуму; нерозумність, дурість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нерозум — Неро́зум, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. нерозум — НЕРО́ЗУМ, у, ч. Брак, відсутність розуму; нерозумність, дурість. Більшого нерозуму, більшої шкоди для революції, яку чинять "ліві" революціонери, не можна собі й уявити!... Словник української мови в 11 томах
  6. нерозум — Неро́зум, -му м. Неразуміе, глупость. Желех. Словник української мови Грінченка