нерозум
НЕРО́ЗУМ, у, ч. Брак, відсутність розуму; нерозумність, дурість.
Більшого нерозуму, більшої шкоди для революції, яку чинять "ліві" революціонери, не можна собі й уявити! (Ленін, 31, 1951, 34);
Загине та неволя, котру тепер прості люди причиняють самим собі: чи то з нерозуму, чи з самолюбства (Фр., XVI, 1955, 84).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нерозум — неро́зум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нерозум — Нерозсудливість, нерозважливість, нерозважність, нерозумність, дурість, недоумство, дурний розум. Словник синонімів Караванського
- нерозум — -у, ч. Брак, відсутність розуму; нерозумність, дурість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нерозум — НЕРО́ЗУМ, у, ч. Брак, відсутність розуму; нерозумність, дурість. Загине та неволя, котру тепер прості люди причиняють самим собі: чи то з нерозуму, чи з самолюбства (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- нерозум — Неро́зум, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нерозум — Неро́зум, -му м. Неразуміе, глупость. Желех. Словник української мови Грінченка