нісенітниця

Значення в інших словниках

1. нісенітниця — див. АБСУРД. Словник синонімів Караванського
2. нісенітниця — Абищиця, абищо, абракадабра, абсурд, андрони, ахінея, байда (молоти байду), бандига, банелюки, безглуздя, безтямність, бендюлики, бермолой, благоглупість, благоглупота, бозна-що, бредня, бридня, буки-барабан-башта, верзиця, верзіння, тупість, глупота... Словник синонімів Вусика
3. нісенітниця — [н'ісеин’ітниец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
4. нісенітниця — -і, ж. Щось безглузде, нерозумне, без усякого змісту; дурниця. || у знач. присудк. сл. Безглуздо, нерозумно. Плести нісенітницю. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нісенітниця — НІСЕНІ́ТНИЦЯ, і, ж. 1. Думки, висловлювання, слова і т. ін., позбавлені здорового глузду; щось безглузде, нерозумне, без усякого змісту; дурниця. Не даючи слова промовити, він мені читав і читав всяку нісенітницю (М. Коцюбинський); Казна-що!... Словник української мови у 20 томах
6. нісенітниця — БЕЗГЛУ́ЗДЯ (поведінка, вчинки і т. ін., що суперечать здоровому глузду), НІСЕНІ́ТНИЦЯ, ДУ́РІСТЬ розм., ДУ́РОЩІ мн., розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ГЛУ́ПСТВО заст., ІДІОТИ́ЗМ підсил розм., ІДІО́ТСТВО рідше, БО́ЗНА-ЩО підсил. розм., КА́ЗНА-ЩО підсил. розм. Словник синонімів української мови
7. нісенітниця — Нісені́тниця, -ці, -цею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. нісенітниця — НІСЕНІ́ТНИЦЯ, і, ж. Щось безглузде, нерозумне, без усякого змісту; дурниця. Не даючи слова промовити, він мені читав і читав всяку нісенітницю (Коцюб., III, 1956, 168); Казна-що! Приверзеться якась нісенітниця (Руд., Остання шабля, 1959, 463); // у знач. Словник української мови в 11 томах
9. нісенітниця — Нісенітниця, -ці ж. Чепуха, вздоръ. Вигадує нісенітниці. Словник української мови Грінченка