1. Орфографічний словник української мови

облазити

обла́зити 1

дієслово недоконаного виду

позбуватися волосся, шерсті, пір'я, верхнього шару фарби тощо

розм.

обла́зити 2

дієслово недоконаного виду

обповзати

обла́зити 3

дієслово доконаного виду

побувати в багатьох місцях

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облазити — I -ажу, -азиш і рідко облізати, -аю, -аєш, недок., облізти, -зу, -зеш, док., розм. 1》 Позбуватися волосся, шерсті, пір'я. || Випадати, вилазити по всій поверхні (про волосся, шерсть, пір'я). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. облазити — ОБЛА́ЗИТИ¹, а́жу, а́зиш і рідко ОБЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., розм. 1. Утрачати волосся, шерсть, пір'я. [Дранко:] Он у вас від п'ятьох [дочок] клопоту того повен міх, аж голова облізла (М. Словник української мови у 20 томах
  3. облазити — ВИПАДА́ТИ (про волосся, пір'я, шерсть, зуби — внаслідок ослаблення, захворювання й т. ін. не триматися), ПА́ДАТИ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИЛІЗА́ТИ, ЛІ́ЗТИ (про волосся, шерсть); ОБЛА́ЗИТИ, ОБЛІЗА́ТИ рідше (по всій поверхні — про волосся, шерсть, пір'я). — Док. Словник синонімів української мови
  4. облазити — ОБЛА́ЗИТИ¹, а́жу, а́зиш і рідко ОБЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., розм. 1. Позбуватися волосся, шерсті, пір’я. [Дранко:] Он у вас від п’ятьох [дочок] клопоту того повен міх, аж голова облізла (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  5. облазити — Облазити, -жу, -зиш сов. в. облізти, -зу, -зеш, гл. 1) Облѣзать, облѣзть, слѣзать, слѣзть. Чогось шерсть на собаці облізла. 2) Лупиться, облупиться. Рудч. Ск. II. 53. Од сонця шкура на носі облазить. Харьк. Словник української мови Грінченка