оброчник

Значення в інших словниках

1. оброчник — -а, ч., іст. Кріпак, який замість відробляння панщини сплачував оброк. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. оброчник — ОБРО́ЧНИК, а, ч., іст. Кріпак, який замість панщини сплачує оброк. Селяниоброчники.. хотіли звільнитися від сплати поміщикові оброку (Нова іст., 1956, 86). Словник української мови в 11 томах
3. оброчник — ОБРО́ЧНИК¹, а, ч., іст. Кріпак, який замість панщини сплачує оброк. Селяни-оброчники .. хотіли звільнитися від сплати поміщикові оброку (з навч. літ.). ОБРО́ЧНИК², а, ч., заст. Той, хто дав обрік. Словник української мови у 20 томах
4. оброчник — Обро́чник, -ка м. Давшій обѣтъ сдѣлать что либо во искупленіе грѣха. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою... Хвалити Бога, задержались іще в нас монастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк з'оброкувати. К. ЦН. 220. Словник української мови Грінченка