оброчник
ОБРО́ЧНИК¹, а, ч., іст.
Кріпак, який замість панщини сплачує оброк.
Селяни-оброчники .. хотіли звільнитися від сплати поміщикові оброку (з навч. літ.).
ОБРО́ЧНИК², а, ч., заст.
Той, хто дав обрік.
Хвалити Бога, задержались іще в нас монастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк [обрік] зоброкувати (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оброчник — обро́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- оброчник — -а, ч., іст. Кріпак, який замість відробляння панщини сплачував оброк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оброчник — ОБРО́ЧНИК, а, ч., іст. Кріпак, який замість панщини сплачує оброк. Селяниоброчники.. хотіли звільнитися від сплати поміщикові оброку (Нова іст., 1956, 86). Словник української мови в 11 томах
- оброчник — Обро́чник, -ка м. Давшій обѣтъ сдѣлать что либо во искупленіе грѣха. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою... Хвалити Бога, задержались іще в нас монастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк з'оброкувати. К. ЦН. 220. Словник української мови Грінченка