оказіоналізм
оказіоналі́зм
іменник чоловічого роду
незагальновживане, авторське слово, введене тільки в контексті конкретної ситуації
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оказіоналізм — [оказ'іонал’ізм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
- оказіоналізм — -у, ч. 1》 Релігійно-ідеалістичний напрям у філософії 17 ст., що обстоював положення про відсутність безпосереднього причинного зв'язку між фізичними і психічними явищами та розглядав тіло лише як знаряддя впливу Бога на душу людини. 2》 лінгв. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оказіоналізм — ОКАЗІОНАЛІ́ЗМ¹, у, ч. Релігійно-ідеалістичний напрям у філософії XVII ст., що обстоював положення про відсутність безпосереднього причинного зв'язку між фізичними і психічними явищами. ОКАЗІОНАЛІ́ЗМ², а, ч., лінгв. Словник української мови у 20 томах
- оказіоналізм — оказіоналі́зм (від лат. occasionalis – випадковий) релігійно-ідеалістичний напрям західноєвропейської філософії 17 ст., представники якого вважали, що між фізичними й психічними явищами немає безпосереднього причинного зв’язку і що тіло є лише знаряддям діяння бога на «душу» людини. Словник іншомовних слів Мельничука
- оказіоналізм — Філософський і теологічний погляд XVII cт., який визнає Бога причиною всього, що трапляється, а причинні зв'язки (особливо між психічними і фізичними актами людини) вважає випадковими, оказією для Його дії (Н. Мальбранш). Універсальний словник-енциклопедія
- оказіоналізм — ОКАЗІОНАЛІЗМ (від лат. ocassio — випадок, нагода, привід) — філософське вчення, згідно з яким Бог є опосередкувальною ланкою між душею і тілом. Виникло на ґрунті характерного для картезіанства (див. Філософський енциклопедичний словник
- оказіоналізм — ОКАЗІОНАЛІ́ЗМ, у, ч. Релігійно-ідеалістичний напрям у філософії XVII ст., що обстоював положення про відсутність безпосереднього причинного зв’язку між фізичними і психічними явищами. Словник української мови в 11 томах