опорний

Значення в інших словниках

1. опорний — [опорнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
2. опорний — -а, -е. 1》 Прикм. до опора 1), 2). || Який є опорою (у 1, 2 знач.); на якого опирається хто-, що-небудь. 2》 Який є вихідною базою для якої-небудь діяльності. Опорна база — постійне місце розташування чого-небудь, пункт зберігання матеріалів, устаткування, продуктів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опорний — ОПО́РНИЙ, а, е. 1. Прикм. до опо́ра 1, 2. Обидві руки виконують сенсорну і моторну функції і відіграють то опорну, то пізнавальну роль (з наук. літ.); // Який є опорою (у 1, 2 знач.); на який опирається хто-, що-небудь. Словник української мови у 20 томах
4. опорний — ОПО́РНИЙ (який є вихідною базою для якої-небудь діяльності), БА́ЗОВИЙ. Заснований (Херсон) у 1878 році як опорний пункт боротьби проти турків на півдні України (І. Цюпа); Після закінчення сходження (на вершину Еверест) спортсменів чекав нелегкий спуск у базовий табір (з газети). Словник синонімів української мови
5. опорний — ОПО́РНИЙ, а, е. 1. Прикм. до опо́ра 1, 2. Обидві руки виконують сенсорну і моторну функції і відіграють то опорну, то пізнавальну роль (Рад. психол. наука.., 1958, 19); // Який є опорою (у 1, 2 знач.); на який опирається хто-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах