опорний
ОПО́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до опо́ра 1, 2.
Обидві руки виконують сенсорну і моторну функції і відіграють то опорну, то пізнавальну роль (з наук. літ.);
// Який є опорою (у 1, 2 знач.); на який опирається хто-, що-небудь.
Кортіло обчухрати застаріле гілля, закидати аричок камінням та землею, вирвати в кручах опорний камінець, щоб зірвалося все велетенське бескеття (Іван Ле);
Передача електроенергії на великі відстані поки що неможлива без надійних засобів кріплення проводів на опорних щоглах (з газ.).
2. Який є вихідною базою для якої-небудь діяльності.
Херсон, заснований у 1778 році як опорний пункт боротьби проти турків на півдні України, став містом-фортецею (І. Цюпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опорний — опо́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- опорний — [опорнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- опорний — -а, -е. 1》 Прикм. до опора 1), 2). || Який є опорою (у 1, 2 знач.); на якого опирається хто-, що-небудь. 2》 Який є вихідною базою для якої-небудь діяльності. Опорна база — постійне місце розташування чого-небудь, пункт зберігання матеріалів, устаткування, продуктів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опорний — ОПО́РНИЙ (який є вихідною базою для якої-небудь діяльності), БА́ЗОВИЙ. Заснований (Херсон) у 1878 році як опорний пункт боротьби проти турків на півдні України (І. Цюпа); Після закінчення сходження (на вершину Еверест) спортсменів чекав нелегкий спуск у базовий табір (з газети). Словник синонімів української мови
- опорний — ОПО́РНИЙ, а, е. 1. Прикм. до опо́ра 1, 2. Обидві руки виконують сенсорну і моторну функції і відіграють то опорну, то пізнавальну роль (Рад. психол. наука.., 1958, 19); // Який є опорою (у 1, 2 знач.); на який опирається хто-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах