опорки

ОПО́РКИ, рок, мн. (одн. опо́рок, рка, ч.), діал.

Старі, зношені чоботи, від яких відрізано халяви.

Мати накинула на плечі хустку, ноги – в опорки й обережно відчинила двері (Є. Кравченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опорки — опо́рки множинний іменник діал. Орфографічний словник української мови
  2. опорки — -рок, мн. (одн. опорок, -рка, ч.), діал. Старі, зношені чоботи, від яких відрізано халяви. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опорки — ОПО́РКИ, рок, мн. (одн. опо́рок, рка, ч.), діал. Старі, зношені чоботи, від яких відрізано халяви. Мати накинула на плечі хустку, ноги — в опорки й обережно відчинила двері (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 46). Словник української мови в 11 томах