опорки
ОПО́РКИ, рок, мн. (одн. опо́рок, рка, ч.), діал. Старі, зношені чоботи, від яких відрізано халяви.
Мати накинула на плечі хустку, ноги — в опорки й обережно відчинила двері (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 46).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опорки — опо́рки множинний іменник діал. Орфографічний словник української мови
- опорки — -рок, мн. (одн. опорок, -рка, ч.), діал. Старі, зношені чоботи, від яких відрізано халяви. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опорки — ОПО́РКИ, рок, мн. (одн. опо́рок, рка, ч.), діал. Старі, зношені чоботи, від яких відрізано халяви. Мати накинула на плечі хустку, ноги – в опорки й обережно відчинила двері (Є. Кравченко). Словник української мови у 20 томах