опора
ОПО́РА, и, ж.
1. Те, на що спираються або на що можна спертися.
Коли їй розповіли, чого прийшли, вона мовчки встала і простягла у пітьму тремтячі, шукаючі опори руки (Коцюб., II, 1955, 176);
Він почуває під ногами хистку палубу судна, і йому не треба твердішої опори (Ю. Янов., II, 1958, 34);
// Предмет, який підтримує кого-, що-небудь у певному положенні, підпирає когось, щось,
Гесслер підбіг і сам вибив з-під її ніг опору (Хижняк, Тамара, 1959, 199).
2. спец. Елемент споруди або машини для підтримування несучих конструкцій, пристроїв тощо та передачі діючих на них зусиль на інші частини споруди і машини або на їх основу.
Опорою називають дерев’яну, металеву або залізобетонну конструкцію, на якій підвішують ізолятори, проводи і троси (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 9);
Вже видно було їм крізь імлу світання темні опори моста (Гончар, II, 1959, 250);
Опора підвісної дороги.
3. перен. Сила, яка підтримує кого-небудь, на яку опирається хтось.
Вона [наука] сила, і багатство, і бита дорога, В ній покривджених опора, слабих перемога (Фр., XI, 1952, 434);
// Підтримка, допомога, захист.
Тепер вона одна з Катрею, це її єдина потіха і надія, опора в старості (Мельн., Коли кров.., 1960, 102).
4. Дія і стан за знач. опира́ти, опе́рти і опира́тися, опе́ртися.
Менший розвиток плечового пояса утруднює виконання вправ з опорою на руки (Фіз. вихов.., 1954, 11).
Значення в інших словниках
- опора — опо́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- опора — див. підпора Словник синонімів Вусика
- опора — -и, ж. 1》 Те, на що спираються або на що можна спертися. || Предмет, який підтримує кого-, що-небудь у певному положенні, підпирає когось, щось. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опора — Опертя, див. оплот, упор Словник чужослів Павло Штепа
- опора — ОПО́РА, и, ж. 1. Те, на що спираються або на що можна спертися. Коли їй розповіли, чого прийшли, вона мовчки встала і простягла у пітьму тремтячі, шукаючі опори руки (М. Словник української мови у 20 томах
- опора — іти́ шля́хом (по лі́нії, лі́нією) найме́ншого о́пору. Діяти, уникаючи будь-яких труднощів, перешкод. Деякі хореографи йдуть шляхом найменшого опору, ігнорують специфічні умовності балету, механічно зображають у ньому життєві ситуації (З журналу)... Фразеологічний словник української мови
- опора — ДОПОМО́ГА (в роботі, у житті, в яких-небудь діях тощо), ПО́МІЧ, ПОРЯТУ́НОК, ПІДМО́ГА розм., ПІДПОМО́ГА розм., ЗАПОМО́ГА розм., СПОМО́ГА розм., ПОМО́ГА заст., ПОСО́БА діал. Словник синонімів української мови