опора

ДОПОМО́ГА (в роботі, у житті, в яких-небудь діях тощо), ПО́МІЧ, ПОРЯТУ́НОК, ПІДМО́ГА розм., ПІДПОМО́ГА розм., ЗАПОМО́ГА розм., СПОМО́ГА розм., ПОМО́ГА заст., ПОСО́БА діал.; ШЕ́ФСТВО (у виробничій, культурно-масовій та іншій роботі); ПІДТРИ́МКА, ОПО́РА розм., ПІДПО́РА розм., ПОТУ́ХА діал. (також моральна, що зміцнює когось, додає певності, підбадьорює). Мачусі самій доводилось поратись і на полі, і в домашньому господарстві. Допомоги від своїх дочок ще не скоро чекати: одній було п'ять років, а другій — вісім (А. Головко); Поміч у свій час, як дощ у засуху (прислів'я); — Може вмерти вам молодиця отак без порятунку, — вмовляв панотець (М. Коцюбинський); На підмогу панні десь узявся якийсь, видимо, робітник (В. Винниченко); Дамо вам війська в підпомогу (І. Котляревський); Певні, що Ви прихилитесь до нашого заміру і не кинете нас без своєї запомоги (Панас Мирний); Раз до ксьондза забрела Кривая на ноги І, бідная, на дітей Просила спомоги (С. Руданський); Без вашої помоги Зуміємо скарать зухвальця навісного! (переклад М. Рильського); Пособу дав братові (Словник Б. Грінченка); — Вчись — обов'язково. Але й про роботу подумай. Беру над тобою шефство, як інструктор по кадрах (П. Дорошко); Без сумніву, він страждав. Але ніякої підтримки ані співчуття не здатен був зараз прийняти (О. Гончар); Він.. відчув, що у своїй безпорадності вона шукає опору навіть у нього (Ірина Вільде); Ти, що мала бути нам підпора, На старії літа підпомога, Дома втіха, У людей пошана — Хочеш власну душу погубити (І. Франко); Найшла на Семена несміливість, і він був би допевне вернувся назад, якби не почував тої потухи, що йде з читальником Паньком (Лесь Мартович).

ОПО́РА (те, на що спираються або на що можна спертися), ПІДПО́РА, ОПЕРТЯ, О́ПІР діал. Шукала ногами опори, але не знаходила (Г. Хоткевич); І не раз його рука, шукаючи підпори, Спиралась на її плече запевне (Леся Українка); Панюшкін.. приготувався до стрільби навлежки, рейка йому опертям (О. Гончар); Ногами сував по брамі, шукаючи якогось опору (Лесь Мартович).

ОПО́РА спец. (елемент споруди або машини для підтримання несучих конструкцій, пристроїв і т. ін.), ПІДПО́РА, СТОВП, СТОЯ́К, СТОЯ́Н розм.; БИК перев. мн. (масивні опори, на яких тримається міст); ПІ́ЛЕРС (стояк, що підтримує палубу судна). Міст складається з опор і пролітних будов (з наукової літератури); Яхта стала під мостом, прибита хвилею до однієї з підпор (Л. Дмитерко); Магазин — се була величезна шопа: дах, опертий на стовпах, без стін (І. Франко); Весь вироблений простір (у шахті).. закріплюється дерев'яними або металевими стояками (з журналу); Біля яблуні неподалік звелася на високих стоянах нова хата (І. Цюпа); Залізничний міст на кам'яних биках.

ПІДПО́РА (предмет, яким підпирають що-небудь), ПІДПІ́РКА, ОПО́РА, ПІДПЕРТЯ́ розм., ПІДСТА́ВКА розм.; ПРИСІ́ШОК розм. (дерев'яна); ПІДКІ́С спец. (брус, який ставлять навскоси). Проходячи повз дерева, Плетенецький то виправляв підпору, то зривав соковитий плід (З. Тулуб); Сад був великий і родив через рік. Гілля лягало на конюшинище, вдавлювало в землю дубові підпірки (В. Дрозд); Жахливий холод, мерзлі ґрунти, розсуваються тимчасові опори з шпал (І. Ле і О. Левада); Рушниць на все село було тільки дві, з кремінцями, з підставками і з перехрестями, щоб їх ставити (М. Грушевський); На його плечі знову навалились незміряна велич і краса довколишньої природи і жалюгідна мізерія життя людського: похилені, підперті присішками хати з чорними стріхами (П. Колесник); Внизу підверстаччя бажано встановити два підкоси, які нададуть верстаку більшої стійкості (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опора — опо́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. опора — див. підпора Словник синонімів Вусика
  3. опора — -и, ж. 1》 Те, на що спираються або на що можна спертися. || Предмет, який підтримує кого-, що-небудь у певному положенні, підпирає когось, щось. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. опора — Опертя, див. оплот, упор Словник чужослів Павло Штепа
  5. опора — ОПО́РА, и, ж. 1. Те, на що спираються або на що можна спертися. Коли їй розповіли, чого прийшли, вона мовчки встала і простягла у пітьму тремтячі, шукаючі опори руки (М. Словник української мови у 20 томах
  6. опора — іти́ шля́хом (по лі́нії, лі́нією) найме́ншого о́пору. Діяти, уникаючи будь-яких труднощів, перешкод. Деякі хореографи йдуть шляхом найменшого опору, ігнорують специфічні умовності балету, механічно зображають у ньому життєві ситуації (З журналу)... Фразеологічний словник української мови
  7. опора — ОПО́РА, и, ж. 1. Те, на що спираються або на що можна спертися. Коли їй розповіли, чого прийшли, вона мовчки встала і простягла у пітьму тремтячі, шукаючі опори руки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах