опора

Значення в інших словниках

1. опора — опо́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. опора — -и, ж. 1》 Те, на що спираються або на що можна спертися. || Предмет, який підтримує кого-, що-небудь у певному положенні, підпирає когось, щось. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опора — Опертя, див. оплот, упор Словник чужослів Павло Штепа
4. опора — ОПО́РА, и, ж. 1. Те, на що спираються або на що можна спертися. Коли їй розповіли, чого прийшли, вона мовчки встала і простягла у пітьму тремтячі, шукаючі опори руки (М. Словник української мови у 20 томах
5. опора — іти́ шля́хом (по лі́нії, лі́нією) найме́ншого о́пору. Діяти, уникаючи будь-яких труднощів, перешкод. Деякі хореографи йдуть шляхом найменшого опору, ігнорують специфічні умовності балету, механічно зображають у ньому життєві ситуації (З журналу)... Фразеологічний словник української мови
6. опора — ДОПОМО́ГА (в роботі, у житті, в яких-небудь діях тощо), ПО́МІЧ, ПОРЯТУ́НОК, ПІДМО́ГА розм., ПІДПОМО́ГА розм., ЗАПОМО́ГА розм., СПОМО́ГА розм., ПОМО́ГА заст., ПОСО́БА діал. Словник синонімів української мови
7. опора — ОПО́РА, и, ж. 1. Те, на що спираються або на що можна спертися. Коли їй розповіли, чого прийшли, вона мовчки встала і простягла у пітьму тремтячі, шукаючі опори руки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах