1. Орфографічний словник української мови

опілля

опі́лля

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опілля — -я, с. Давньоруська назва безлісих чи малолісних рівнинних територій з родючими ґрунтами в межах лісових зон. || Широке поле в оточенні лісів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. опілля — ОПІ́ЛЛЯ, я, с. Широке поле в оточенні лісів. Словник української мови у 20 томах
  3. Опілля — 1. давньоруська назва безлісих або малолісистих рівнинних територій з родючими ґрунтами в межах лісових зон (напр., Львівське О. — серед широколистяних лісів). Використовується під ріллю; 2. назва зх. Універсальний словник-енциклопедія
  4. опілля — ПО́ЛЕ (рівний великий безлісий простір), ЛАН, ПОЛІ́ВКА діал.; ОПІ́ЛЛЯ (в оточенні лісів). Розкинулось, аж до самого небосхилу розляглося засипане снігом поле (М. Коцюбинський); Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють (Т. Словник синонімів української мови
  5. опілля — ОПІ́ЛЛЯ, я, с. Широке поле в оточенні лісів. Словник української мови в 11 томах