Опілля
1. давньоруська назва безлісих або малолісистих рівнинних територій з родючими ґрунтами в межах лісових зон (напр., Львівське О. — серед широколистяних лісів). Використовується під ріллю; 2. назва зх. частини Подільської височини, в межах Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей (Подільське горбогір'я). Переважні висоти 350-400 м.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опілля — опі́лля іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- опілля — -я, с. Давньоруська назва безлісих чи малолісних рівнинних територій з родючими ґрунтами в межах лісових зон. || Широке поле в оточенні лісів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опілля — ОПІ́ЛЛЯ, я, с. Широке поле в оточенні лісів. Словник української мови у 20 томах
- опілля — ПО́ЛЕ (рівний великий безлісий простір), ЛАН, ПОЛІ́ВКА діал.; ОПІ́ЛЛЯ (в оточенні лісів). Розкинулось, аж до самого небосхилу розляглося засипане снігом поле (М. Коцюбинський); Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють (Т. Словник синонімів української мови
- опілля — ОПІ́ЛЛЯ, я, с. Широке поле в оточенні лісів. Словник української мови в 11 томах