ортодокс
ортодо́кс
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ортодокс — -а, ч. Той, хто дотримується ортодоксальних (правовірних) поглядів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ортодокс — Старовір, твердовір Словник чужослів Павло Штепа
- ортодокс — ОРТОДО́КС, а, ч., книжн. Людина, яка дотримується ортодоксальних поглядів. Газетних ортодоксів у нас не траплялось, усі люди випадкові в журналістиці (В. Дрозд); Ми (я маю на оці письменників, творчу і наукову інтелігенцію) були на Вашому боці в боротьбі з ортодоксами (Б. Олійник). Словник української мови у 20 томах
- ортодокс — ортодо́кс (від грец. ορθόδοξος – правовірний) той, що неухильно додержується певних переконань, напрямів, учень. Словник іншомовних слів Мельничука
- ортодокс — Ортодо́кс, -кса; -до́кси, -ксів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ортодокс — ОРТОДО́КС, а, ч., книжн. Той, хто дотримується ортодоксальних поглядів. Словник української мови в 11 томах
- ортодокс — рос. ортодокс той, хто неухильно дотримується певних переконань, напрямів. Eкономічна енциклопедія