1. Словник української мови у 20 томах

ортодокс

ОРТОДО́КС, а, ч., книжн.

Людина, яка дотримується ортодоксальних поглядів.

Газетних ортодоксів у нас не траплялось, усі люди випадкові в журналістиці (В. Дрозд);

Ми (я маю на оці письменників, творчу і наукову інтелігенцію) були на Вашому боці в боротьбі з ортодоксами (Б. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ортодокс — ортодо́кс іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ортодокс — -а, ч. Той, хто дотримується ортодоксальних (правовірних) поглядів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ортодокс — Старовір, твердовір Словник чужослів Павло Штепа
  4. ортодокс — ортодо́кс (від грец. ορθόδοξος – правовірний) той, що неухильно додержується певних переконань, напрямів, учень. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. ортодокс — Ортодо́кс, -кса; -до́кси, -ксів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ортодокс — ОРТОДО́КС, а, ч., книжн. Той, хто дотримується ортодоксальних поглядів. Словник української мови в 11 томах
  7. ортодокс — рос. ортодокс той, хто неухильно дотримується певних переконань, напрямів. Eкономічна енциклопедія