1. Орфографічний словник української мови

оцупок

оцу́пок

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оцупок — див. залишок; низький Словник синонімів Вусика
  2. оцупок — -пка, ч. Обрубаний чи обламаний шматок чого-небудь (колоди, дерева і т. ін.); обрубок, уламок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оцупок — ОЦУ́ПОК, пка, ч. Обрубаний або обламаний шматок чого-небудь (колоди, дерева і т. ін.); обрубок, уламок. В нестямі вимахував він оцупком свого недобитого на кобилі пужална (О. Гончар); Беру колуна, замахуюсь – і він застрягає в оцупку (М. Словник української мови у 20 томах
  4. оцупок — ОБРУ́БОК (відрубана, відрізана частина чого-небудь; те, від чого відтята якась частина), ВІДРУ́БОК, ЦУ́РКА, УТИ́НОК, ЦУРПА́ЛОК (ЦУРУПА́ЛОК), ОЦУ́ПОК, ОЦУПАЛОК рідше, ЦУРПА́ЛКА діал. В пічці.. горіли обрубки дощок та лат ялинового дерева (М. Словник синонімів української мови
  5. оцупок — ОЦУ́ПОК, пка, ч. Обрубаний або обламаний шматок чого-небудь (колоди, дерева і т. ін.); обрубок, уламок. В нестямі вимахував він оцупком свого недобитого на кобилі пужална (Гончар, II, 1959, 216); Беру колуна, замахуюсь — і він застрягає в оцупку (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 26). Словник української мови в 11 томах
  6. оцупок — Оцупок, -пка м. Обрубокъ, бревно, полѣно. Попроси оцупок березини на веретена, а то й на оплінь. Г. Барв. 523. Словник української мови Грінченка