оцупок
ОБРУ́БОК (відрубана, відрізана частина чого-небудь; те, від чого відтята якась частина), ВІДРУ́БОК, ЦУ́РКА, УТИ́НОК, ЦУРПА́ЛОК (ЦУРУПА́ЛОК), ОЦУ́ПОК, ОЦУПАЛОК рідше, ЦУРПА́ЛКА діал. В пічці.. горіли обрубки дощок та лат ялинового дерева (М. Томчаній); Ничипір Безхлібний.. поклав на бильце трибуни ліву руку, сховав за спину обрубок правої руки (Н. Тихий); А ось хвіст (у корови) — куций. Не хвіст, а утинок (О. Донченко); В нестямі вимахував він оцупком свого.. пужална (О. Гончар); Тарнов кинув у багаття цурпалок, що підкотився йому до ніг (О. Десняк); Сидорчук.. ходив навколо столу й водив по карті важким пальцем-цурупалком (Ю. Бедзик); Люди.. поскладали.. в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оцупок — оцу́пок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- оцупок — див. залишок; низький Словник синонімів Вусика
- оцупок — -пка, ч. Обрубаний чи обламаний шматок чого-небудь (колоди, дерева і т. ін.); обрубок, уламок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оцупок — ОЦУ́ПОК, пка, ч. Обрубаний або обламаний шматок чого-небудь (колоди, дерева і т. ін.); обрубок, уламок. В нестямі вимахував він оцупком свого недобитого на кобилі пужална (О. Гончар); Беру колуна, замахуюсь – і він застрягає в оцупку (М. Словник української мови у 20 томах
- оцупок — ОЦУ́ПОК, пка, ч. Обрубаний або обламаний шматок чого-небудь (колоди, дерева і т. ін.); обрубок, уламок. В нестямі вимахував він оцупком свого недобитого на кобилі пужална (Гончар, II, 1959, 216); Беру колуна, замахуюсь — і він застрягає в оцупку (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 26). Словник української мови в 11 томах
- оцупок — Оцупок, -пка м. Обрубокъ, бревно, полѣно. Попроси оцупок березини на веретена, а то й на оплінь. Г. Барв. 523. Словник української мови Грінченка