1. Орфографічний словник української мови

панотченько

пано́тченько

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панотченько — див. батько Словник синонімів Вусика
  2. панотченько — ПАНО́ТЧЕНЬКО, а, ч., заст. Пестл. до паноте́ць. – Ти, бачу, Василя знала ще перш чим я його привів? – Знала, панотченьку! – і затрусилася, як осиковий листочок (Г. Квітка-Основ'яненко); [Логвин:] Дайте ж, панотченьку, я вас поцілую в руку. (Цілує старому руку) (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
  3. панотченько — ПАНО́ТЧЕНЬКО, а, ч., заст. Пестл. до паноте́ць. — Ти, бачу, Василя знала ще перш чим я його привів? — Знала, панотченьку! — і затрусилася, як осиковий листочок (Кв.-Осн., II, 1956, 59); [Логвин:] Дайте ж, панотченьку, я вас поцілую в руку. (Цілує старому руку) (Кроп., III, 1959, 151). Словник української мови в 11 томах
  4. панотченько — Панотченько, -ка м. ум. отъ панотець. Словник української мови Грінченка