1. Орфографічний словник української мови

панотчик

пано́тчик

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панотчик — -а, ч., церк., заст. Зневажл. до панотець 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. панотчик — ПАНО́ТЧИК, а, ч., рел.-церк., заст. зневажл. Зменш. до паноте́ць 2. Два панотчики гарненько Попразникували Та й удвох собі при чарці Ніччю розмовляли (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. панотчик — ПАНО́ТЧИК, а, ч., церк., заст. Зневажл. до паноте́ць 2. Два панотчики гарненько Попразникували Та й удвох собі при чарці Ніччю розмовляли (Фр., XI, 1952, 273); Слово Тараса смертельно "напудило" галицьких "батьків народу" — вгодованих панотчиків, панів, послів, адвокатів (Літ. Укр., 3.ІІІ 1964, 2). Словник української мови в 11 томах