1. Словник української мови в 11 томах

панотчик

ПАНО́ТЧИК, а, ч., церк., заст. Зневажл. до паноте́ць 2.

Два панотчики гарненько Попразникували Та й удвох собі при чарці Ніччю розмовляли (Фр., XI, 1952, 273);

Слово Тараса смертельно "напудило" галицьких "батьків народу" — вгодованих панотчиків, панів, послів, адвокатів (Літ. Укр., 3.ІІІ 1964, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панотчик — пано́тчик іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. панотчик — -а, ч., церк., заст. Зневажл. до панотець 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. панотчик — ПАНО́ТЧИК, а, ч., рел.-церк., заст. зневажл. Зменш. до паноте́ць 2. Два панотчики гарненько Попразникували Та й удвох собі при чарці Ніччю розмовляли (І. Франко). Словник української мови у 20 томах