панувати

Значення в інших словниках

1. панувати — (мати владу над ким) володарювати, (про царську владу) царювати, (про поширення чогось) домінувати, царити. Словник синонімів Полюги
2. панувати — Владарювати, володарювати, бути паном <�володарем, господарем>, (у країні) царювати; (над чим) володіти чим; (у свідомості) домінувати, переважати; (жити паном діло) розкошувати; (над місцевістю <- гору>) височіти; п-к -УЮЧИЙ, що панує... Словник синонімів Караванського
3. панувати — -ую, -уєш, недок., над ким – чим, ким – чим, у кому – чому. 1》 Мати владу над ким-, чим-небудь. || перен. Все охоплювати, заповнювати собою (про пори року, сили, явища природи і т. ін.). || перен. Підкоряти собі (природу, сили стихії). || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. панувати — ПАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., над ким – чим, у кому – чому. 1. Мати владу над ким-, чим-небудь. Народився Гордій з давнього панського роду, що звик панувати над мужиком і так виробив у собі цю потребу панувати... Словник української мови у 20 томах
5. панувати — ВИСОЧІ́ТИ (виділятися висотою, міститися, знаходитися вище чогось), ПІДНО́СИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПІДВО́ДИТИСЯ, ВИСОЧИ́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ПАНУВА́ТИ, ПІДВИ́ЩУВАТИСЯ, СПИНА́ТИСЯ, ВИ́СИТИСЯ рідко... Словник синонімів української мови
6. панувати — Панува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. панувати — ПАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., над ким-чим, ким-чим, у кому — чому. 1. Мати владу над ким-, чим-небудь. Народився Гордій з давнього панського роду, що звик панувати над мужиком і так виробив у собі цю потребу панувати... Словник української мови в 11 томах
8. панувати — Панува́ти, -ну́ю, -єш гл. 1) Господствовать, властвовать. Біс та його діти панують у світі. Ном. 2) Царствовать. 3) Жить побарски. Іди, доню, каже мати, — не вік дівувати! Він багатий, одинокий, — будеш панувати. Шевч. 14. Словник української мови Грінченка