панщанник
панща́нник
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панщанник — -а, ч. Селянин, що відробляв панщину; кріпак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панщанник — ПАНЩА́ННИК, а, ч., іст. Селянин, що відробляв панщину; кріпак. Давні панщанники понаставляли вуха та слухали Берка (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- панщанник — I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИЧ (селянин у Росії, Литві та Україні в XV-XVІІ ст., предка якого позбавлено права переходу). Словник синонімів української мови
- панщанник — ПАНЩА́ННИК, а, ч. Селянин, що відробляв панщину; кріпак. Давні панщанники понаставляли вуха та слухали Берка (Н.-Лев., II, 1956, 368). Словник української мови в 11 томах