1. Орфографічний словник української мови

панянка

паня́нка

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панянка — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що панна. || перен. Про розпещену, не призвичаєну до праці дівчину. 2》 заст. Незаміжня дівчина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. панянка — ПАНЯ́НКА, и, ж. 1. розм. Те саме, що па́нна. – Вона, панянка, мала б іти за тебе, простого хлопа? (І. Франко); – Панянку вельможа закрив у загратованій вежі, а молодця вкинули до вовків у яму (Григорій Тютюнник); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  3. панянка — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
  4. панянка — Паня́нка, -нки, -нці; -ня́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. панянка — ПАНЯ́НКА, и, ж. 1. розм. Те саме, що па́нна. — Вона, панянка, мала б іти за тебе, простого хлопа? (Фр., VIII, 1952, 56); — Панянку вельможа закрив у загратованій вежі, а молодця вкинули до вовків у яму (Тют., Вир, 1964, 221); *У порівн. Словник української мови в 11 томах