1. Словник української мови в 11 томах

панянка

ПАНЯ́НКА, и, ж.

1. розм. Те саме, що па́нна.

— Вона, панянка, мала б іти за тебе, простого хлопа? (Фр., VIII, 1952, 56);

— Панянку вельможа закрив у загратованій вежі, а молодця вкинули до вовків у яму (Тют., Вир, 1964, 221);

*У порівн. Міномети стояли на вогневій, мов панянки: всі в нарядах, всі під кокетливими парасольками, що захищали їх від дощу (Гончар, III, 1959, 194);

// перен. Про розпещену, не звичну до праці дівчину.

[Олеся:] Я білоручка: ні панянка, ні мужичка, ні богу свічка, ні чорту кочерга! (Кроп., ІІ, 1958, 266).

2. заст. Незаміжня дівчина.

Тепер Люба — доросла панянка, вже не один панич потай заглядається на неї (Кочура, Зол. грамота, 1960, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панянка — паня́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. панянка — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що панна. || перен. Про розпещену, не призвичаєну до праці дівчину. 2》 заст. Незаміжня дівчина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. панянка — ПАНЯ́НКА, и, ж. 1. розм. Те саме, що па́нна. – Вона, панянка, мала б іти за тебе, простого хлопа? (І. Франко); – Панянку вельможа закрив у загратованій вежі, а молодця вкинули до вовків у яму (Григорій Тютюнник); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. панянка — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
  5. панянка — Паня́нка, -нки, -нці; -ня́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)