1. Словник української мови в 11 томах

паня

ПА́НЯ, і, ж., розм. Те саме, що па́ні.

З панею наїхала польська двірня, польки покоївки (Н.-Лев., І, 1956, 130);

[Диякон (до Нартала):] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль (Л. Укр., II, 1951, 406);

Шляхом проносились на баских конях з дзвінком під дишлом чи під дугою пани з начальства в "золотих" гудзиках, з кокардами. І просто пани — без дзвінків, у блискучих фаетонах, з панями під зонтиками (Головко, II, 1957, 213);

Говорив [Славко] Краньцовському, щоби їхав додому: його паня жде перед корчмою з повозкою (Март., Тв., 1954, 262).

ПАНЯ́, я́ти, с., розм. Дитина пана, пані.

Панич якось його чи вскубнув, чи вщипнув. А той, як виважить руку, як ударе його з усього маху по пиці… так паняті носа й розтовк! (Мирний, І, 1949, 159);

Піднявши меча на панів і панят, На Жовті рушаючи Води, Звертав свої очі молодший твій брат До тебе, російський народе (Рильський, 300 літ, 1954, 96);

*У порівн. А жіночку свою любив [козак] — І господи єдиний! Як те паня, як ту дитину, У намистах водив! (Шевч., II, 1953, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паня — па́ня іменник жіночого роду, істота пані розм. паня́ іменник середнього роду, істота паненя розм. Орфографічний словник української мови
  2. паня — див. пан Словник синонімів Вусика
  3. паня — I п`аня-і, ж., розм. Те саме, що пані. II пан`я-яти, с., розм. Дитина пана, пані. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. паня — ПА́НЯ, і, ж., розм. Те саме, що па́ні. З панею наїхала польська двірня, польки покоївки (І. Нечуй-Левицький); [Диякон (до Нартала):] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль (Леся Українка); Говорив [Славко] Краньцовському... Словник української мови у 20 томах
  5. паня — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
  6. паня — Па́ня, -ні, -нею, кл. па́ні (від па́ні); па́ні, пань паня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)