паня

Значення в інших словниках

1. паня — па́ня іменник жіночого роду, істота пані розм. паня́ іменник середнього роду, істота паненя розм. Орфографічний словник української мови
2. паня — I п`аня-і, ж., розм. Те саме, що пані. II пан`я-яти, с., розм. Дитина пана, пані. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. паня — ПА́НЯ, і, ж., розм. Те саме, що па́ні. З панею наїхала польська двірня, польки покоївки (І. Нечуй-Левицький); [Диякон (до Нартала):] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль (Леся Українка); Говорив [Славко] Краньцовському... Словник української мови у 20 томах
4. паня — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
5. паня — Па́ня, -ні, -нею, кл. па́ні (від па́ні); па́ні, пань паня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. паня — ПА́НЯ, і, ж., розм. Те саме, що па́ні. З панею наїхала польська двірня, польки покоївки (Н.-Лев., І, 1956, 130); [Диякон (до Нартала):] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах