паня
ПА́НЯ, і, ж., розм.
Те саме, що па́ні.
З панею наїхала польська двірня, польки покоївки (І. Нечуй-Левицький);
[Диякон (до Нартала):] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль (Леся Українка);
Говорив [Славко] Краньцовському, щоби їхав додому: його паня жде перед корчмою з повозкою (Л. Мартович);
Все горда, пишна, рішуча, все велика паня, що звикла не слухати, а приказувати, як плакала, то плакала страшно (Б. Лепкий).
ПАНЯ́, ня́ти, с., розм.
Дитина пана, пані.
Панич якось його чи вскубнув, чи вщипнув. А той, як виважить руку, як ударе його з усього маху по пиці... так паняті носа й розтовк! (Панас Мирний);
Хай втікає та накаже Вельможним панятам, Щоб не важились буяти По убогим хатам [по убогих хатах] (П. Куліш);
* У порівн. А жіночку свою любив [козак] – І господи єдиний! Як те паня, як ту дитину, У намистах водив! (Т. Шевченко).
Значення в інших словниках
- паня — па́ня іменник жіночого роду, істота пані розм. паня́ іменник середнього роду, істота паненя розм. Орфографічний словник української мови
- паня — див. пан Словник синонімів Вусика
- паня — I п`аня-і, ж., розм. Те саме, що пані. II пан`я-яти, с., розм. Дитина пана, пані. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паня — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
- паня — Па́ня, -ні, -нею, кл. па́ні (від па́ні); па́ні, пань паня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- паня — ПА́НЯ, і, ж., розм. Те саме, що па́ні. З панею наїхала польська двірня, польки покоївки (Н.-Лев., І, 1956, 130); [Диякон (до Нартала):] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах