парик
пари́к
іменник чоловічого роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парик — -а, ч. Штучний головний покрив із чужого або синтетичного волосся; перука. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парик — Перука Словник чужослів Павло Штепа
- парик — пари́к, перу́ка (франц. perruque, з італ. parrucca) зачіска з чужого волосся або синтетичних матеріалів, прикріплених на якусь основу. Застосовують як театральний реквізит, іноді в побуті. Словник іншомовних слів Мельничука
- парик — ПАРИ́К, а́, ч. Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; перука. З блискучою майстерністю володів Марко Лукич [Кропивницький] мистецтвом гриму.. Парик і бороду він клеїв сам (Минуле укр. Словник української мови в 11 томах