парик
ПАРИ́К, а́, ч. Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; перука.
З блискучою майстерністю володів Марко Лукич [Кропивницький] мистецтвом гриму.. Парик і бороду він клеїв сам (Минуле укр. театру, 1953, 35);
Лежить на столі бутафорський парик, Одклеєні вуса й козацька чуприна (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 105).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парик — пари́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- парик — -а, ч. Штучний головний покрив із чужого або синтетичного волосся; перука. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парик — Перука Словник чужослів Павло Штепа
- парик — пари́к, перу́ка (франц. perruque, з італ. parrucca) зачіска з чужого волосся або синтетичних матеріалів, прикріплених на якусь основу. Застосовують як театральний реквізит, іноді в побуті. Словник іншомовних слів Мельничука