повалити

Значення в інших словниках

1. повалити — див. валяти Словник синонімів Вусика
2. повалити — I -валю, -валиш, док., перех. 1》 Примусити впасти, силою перекинути. || Вбити. || Зрізати, зрубати (дерево, ліс). || Зруйнувати, розламати. || перен. Позбавити можливості триматися на ногах, змусити лягти (про втому, хворобу, сон і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повалити — ПОВАЛИ́ТИ¹, валю́, ва́лиш, док., кого, що. 1. Примусити впасти, силою перекинути. Одним змахом кулака повалив він шинкаря на землю (Панас Мирний); Пальта наші роздуває вітер і намагається повалити нас на землю (Ю. Яновський); Я – бігом .. Словник української мови у 20 томах
4. повалити — ва́лом вали́ти / повали́ти. 1. Іти чи їхати у великій кількості (про людей). Заробітчани валом валили з північних губерній (О. Гончар); Коли в село повернувся із Таврії Роман Волошин, люди валом повалили до нього (М. Фразеологічний словник української мови
5. повалити — I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
6. повалити — ПОВАЛИ́ТИ¹, валю́, ва́лиш, док., перех. 1. Примусити впасти, силою перекинути. Одним змахом кулака повалив він шинкаря на землю (Мирний, І, 1949, 229); Пальта наші роздуває вітер і намагається повалити нас на землю (Ю. Янов., II, 1958, 50); Я — бігом.. Словник української мови в 11 томах
7. повалити — Повалити, -лю́, -лиш гл. 1) Повалить. Ой там на долині жуки бабу повалили. Чуб. V. 1128. 2) Повалить, пойти массами. Повалили гайдамаки, аж стогне діброва. Шевч. 157. Словник української мови Грінченка