1. Орфографічний словник української мови

повитчик

пови́тчик

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повитчик — -а, ч. У Росії 16-17 ст. – служитель канцелярії, який відав діловодством у суді. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. повитчик — ПОВИ́ТЧИК, а, ч. У Росії XVI–XVII ст. – служитель канцелярії, який відав діловодством у суді. Но Терпило, понадіявшись на своє багатство, зачав знакомитись не з рівнею: зачав, бач, заводити бенкети з повитчиками, з канцеляристами... Словник української мови у 20 томах
  3. повитчик — ПОВИ́ТЧИК, а, чол. У Росії XVI—XVII ст. — служитель канцелярії, який відав діловодством у суді. — На їхніх скатованих тілах купці, феодали Строганови, робили собі мільйони. Словник української мови в 11 томах