1. Орфографічний словник української мови

повнити

по́внити 1

дієслово недоконаного виду

наповняти

по́внити 2

дієслово недоконаного виду

виконувати

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повнити — Повнити: — виконувати [2,XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. повнити — I -ню, -ниш, недок., перех. Те саме, що наповняти. II -ню, -ниш, недок., перех., діал. Виконувати (службу, обов'язки тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повнити — ПО́ВНИТИ¹, ню, ниш, недок., кого, що. Те саме, що наповня́ти. Мене по вінця щастя повнить нині (М. Бажан); По щирості – жалію, Що на машині Велзовій мені Не пощастило завітати в дні, Коли ввесь Київ повнив люд прибулий (М. Словник української мови у 20 томах
  4. повнити — НАПО́ВНИТИ (про людей, тварин — зайняти весь простір, приміщення і т. ін.), ЗАПО́ВНИТИ, СПО́ВНИТИ, ПЕРЕПО́ВНИТИ підсил., НАВОДНИ́ТИ підсил., ЗАЛИ́ТИ (ЗАЛЛЯ́ТИ рідше) підсил., ЗАТОПИ́ТИ підсил., ЗАБИ́ТИ підсил. розм., ЗАГАТИ́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  5. повнити — ПО́ВНИТИ¹, ню, ниш, недок., перех. Те саме, що наповня́ти. Мене по вінця щастя повнить нині (Бажан, Роки, 1957, 254); По щирості — жалію, Що на машині Велзовій мені Не пощастило завітати в дні, Коли ввесь Київ повнив люд прибулий (Рильський, II, 1956... Словник української мови в 11 томах
  6. повнити — Повнити, -ню, -ниш гл. Исполнять. Словник української мови Грінченка