1. Словник української мови в 11 томах

повнити

ПО́ВНИТИ¹, ню, ниш, недок., перех. Те саме, що наповня́ти.

Мене по вінця щастя повнить нині (Бажан, Роки, 1957, 254);

По щирості — жалію, Що на машині Велзовій мені Не пощастило завітати в дні, Коли ввесь Київ повнив люд прибулий (Рильський, II, 1956, 101).

ПО́ВНИТИ², ню, ниш, недок., перех., діал. Виконувати (службу, обов’язки тощо).

Свій обов’язок варення кави повнила [Маруся] вже без сердечної тривоги (Хотк., II, 1966, 11);

— Я прийшла подивитись, як ви службу повните, — мовила вона [до вартових] (Гжицький, Опришки, 1962, 102).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повнити — Повнити: — виконувати [2,XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. повнити — по́внити 1 дієслово недоконаного виду наповняти по́внити 2 дієслово недоконаного виду виконувати діал. Орфографічний словник української мови
  3. повнити — I -ню, -ниш, недок., перех. Те саме, що наповняти. II -ню, -ниш, недок., перех., діал. Виконувати (службу, обов'язки тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повнити — ПО́ВНИТИ¹, ню, ниш, недок., кого, що. Те саме, що наповня́ти. Мене по вінця щастя повнить нині (М. Бажан); По щирості – жалію, Що на машині Велзовій мені Не пощастило завітати в дні, Коли ввесь Київ повнив люд прибулий (М. Словник української мови у 20 томах
  5. повнити — НАПО́ВНИТИ (про людей, тварин — зайняти весь простір, приміщення і т. ін.), ЗАПО́ВНИТИ, СПО́ВНИТИ, ПЕРЕПО́ВНИТИ підсил., НАВОДНИ́ТИ підсил., ЗАЛИ́ТИ (ЗАЛЛЯ́ТИ рідше) підсил., ЗАТОПИ́ТИ підсил., ЗАБИ́ТИ підсил. розм., ЗАГАТИ́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. повнити — Повнити, -ню, -ниш гл. Исполнять. Словник української мови Грінченка