поголосок
поголо́сок
іменник чоловічого роду
рідко
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поголосок — див. наклеп Словник синонімів Вусика
- поголосок — -ску, ч., рідко. Те саме, що поголоска. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поголосок — ПОГОЛО́СОК, ску, ч., рідко. Те саме, що поголо́ска. Дуже не хотіла [Ганна], щоб хтось із знайомих бачив, як вона заглядала до буфету, і не пустив якого поголоску (В. Козаченко); – А з Бобриків знов поголосок... погромили там панську пасіку... (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
- поголосок — ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн. Словник синонімів української мови
- поголосок — ПОГОЛО́СОК, ску, ч., рідко. Те саме, що поголо́ска. Дуже не хотіла [Ганна], щоб хтось із знайомих бачив, як вона заглядала до буфету, і не пустив якого поголоску (Коз., Сальвія, 1959, 200); — А з Бобриків знов поголосок… погромили там панську пасіку… (Вовчок, VI, 1956, 337). Словник української мови в 11 томах