1. Словник української мови в 11 томах

поголосок

ПОГОЛО́СОК, ску, ч., рідко. Те саме, що поголо́ска.

Дуже не хотіла [Ганна], щоб хтось із знайомих бачив, як вона заглядала до буфету, і не пустив якого поголоску (Коз., Сальвія, 1959, 200);

— А з Бобриків знов поголосок… погромили там панську пасіку… (Вовчок, VI, 1956, 337).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поголосок — поголо́сок іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. поголосок — див. наклеп Словник синонімів Вусика
  3. поголосок — -ску, ч., рідко. Те саме, що поголоска. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поголосок — ПОГОЛО́СОК, ску, ч., рідко. Те саме, що поголо́ска. Дуже не хотіла [Ганна], щоб хтось із знайомих бачив, як вона заглядала до буфету, і не пустив якого поголоску (В. Козаченко); – А з Бобриків знов поголосок... погромили там панську пасіку... (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  5. поголосок — ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн. Словник синонімів української мови