1. Словник української мови в 11 томах

поголубити

ПОГОЛУ́БИТИ, блю, биш; мн. поголу́блять; док., перех. Голубити якийсь час.

Жде Мотря, не діждеться [Чіпки]… «Мабуть, пішов кудись погуляти.. А, може, назнав кого…» Подумає вона так сама собі, поголубить у серці надію — і безпечно лягає спати (Мирний, II, 1954, 218).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поголубити — поголу́бити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поголубити — -блю, -биш; мн. поголублять; док., перех. Голубити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поголубити — ПОГОЛУ́БИТИ, блю, биш; мн. поголу́блять; док., кого, що. Голубити якийсь час. Жде Мотря, не діждеться [Чіпки]... “Мабуть, пішов кудись погуляти .. А, може, назнав кого...” Подумає вона так сама собі, поголубить у серці надію – і безпечно лягає спати (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. поголубити — Поголубити, -блю, -биш гл. Поласкать. Вх. Зн. 51. Словник української мови Грінченка