1. Орфографічний словник української мови

позівати

позіва́ти

дієслово недоконаного виду

злегка зівати; хибити

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позівати — -аю, -аєш, недок., діал. 1》 Зівати не дуже сильно або час від часу. 2》 перен. Припускатися помилок; хибити. 3》 перен. Зяяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. позівати — ПОЗІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. 1. Позіхати не дуже сильно або час від часу. Злегка позіваючи, лагодився [пріор] прилягти і віддихнути після доброго обіду (І. Франко). 2. перен. Допускати промахи, помилки; хибити. Словник української мови у 20 томах
  3. позівати — ЗЯ́ЯТИ (про отвір, яму, провалля — бути широко відкритим), ЗІЯ́ТИ, ГЛИБОЧІ́ТИ розм., ПОЗІВА́ТИ рідко, ПОЗІХА́ТИ рідко. На подвір'ї вже зяяли глибокі ями, деякі липи були розчахнуті, повсюди валялись гілля та тріски з дерев (Ю. Словник синонімів української мови
  4. позівати — ПОЗІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. 1. Зівати не дуже сильно або час від часу. Злегка позіваючи, лагодився [пріор] прилягти і віддихнути після доброго обіду (Фр., II, 1950, 169). 2. перен. Допускати промахи, помилки; хибити. Словник української мови в 11 томах